Для класовода 1 класу. Адаптація першокласників до умов навчання у початковій школі

Адаптація - це перебудова організму на роботу в умовах, що змінилися. Адаптація до школи має дві сторони: психологічну і фізіологічну. Організм повинен звикнути працювати в новому режимі-це і є фізіологічна адаптація.

У фізіологічної адаптації до школи виділяють кілька етапів.

- Перші 2-3 тижні називають "фізіологічної бурею" або "гострою адаптацєюї". Це найважчий час для дитини. У цей період на всі нові впливи організм дитини відповідає значною напругою практично всіх своїх систем, в результаті у вересні багато першокласники хворіють.

- Наступний етап адаптації - нестійке пристосування. Організм дитини знаходить прийнятні, близькі до оптимальних варіантів реакції на нові умови.

- Після цього настає період відносно стійкого пристосування. Організм реагує на навантаження з меншою напругою.

Адаптація в цілому триває від 2 до 6 місяців залежно від індивідуальних особливостей першокласника.

Соціально-психологічна адаптація.

Незалежно від того, коли дитина пішла до школи, він проходить через особливий етап свого розвитку - криза 7 (6) років. Змінюється соціальний статус колишнього малюка - з'являється нова соціальна роль "учень". Можна вважати це народженням соціального "Я" дитини. Зміна зовнішнього позиції тягне за собою зміну самосвідомості особистості 1-класника, відбувається переоцінка цінностей. Те, що було значущим раніше, стає другорядним, а те, що має відношення до навчання, стає більш цінним.

У період 6-7 років відбуваються серйозні зміни в емоційній сфері дитини. У дошкільному дитинстві, зіткнувшись з невдачами чи отримавши невтішні відгуки про свою зовнішність, дитина, звичайно, відчувала образу чи досаду, але це не впливало так кардинально на становлення його особистості в цілому. У період же кризи 7 (6) років інтелектуальний розвиток дитини, його розвинута здатність до узагальнення тягнуть за собою і узагальнення переживань. Таким чином, ланцюг невдач (в навчанні, в спілкуванні) може призвести до формування стійкого комплексу неповноцінності. Таке "придбання" в 6-7 років найбільш негативним чином впливає на розвиток самооцінки дитини, рівня його домагань.

Ця особливість психіки дітей врахована в шкільному навчанні - перший рік навчання є безоціночним, тобто при оцінці роботи учнів не використовуються позначки, робиться більший акцент на якісний аналіз їх діяльності. Батьки також повинні враховувати узагальнення переживань при спілкуванні зі своїм сином або дочкою: помічати усі найменші досягнення дитини, оцінювати не дитини, а його вчинки, розмовляючи про невдачі, відзначати, що все це тимчасово, підтримувати активність дитини у подоланні різних труднощів. Для оптимізації адаптаційного періоду першокласників їм необхідно допомогти познайомитися один з одним, з вчителями, з новою навчальною ситуацією, зі школою та шкільними правилами.

Якщо фізіологічна адаптація протікає як би автоматично, то з соціально-психологічною адаптацією справа йде інакше: вона являє собою процес активного пристосування. Коли ми говоримо про адаптацію дитини до школи, слід пам'ятати, що процес цей не односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам він намагається змінити соціально-психологічну ситуацію, не тільки «вбудуватися в неї», а й її «прилаштувати до себе ». Так адже і вчителю необхідно адаптуватися до ситуації взаємодії з новими для нього учнями.

Процес притирання один до одного триває досить довго, але вчителю легше - і не тільки тому, що він дорослішими і мудрішими, а й тому, що він має суттєвий вплив на процес адаптації.

Що ж від нього вимагається?

ПОКАЗНИКИ ЗДОРОВ'Я

Саме в першому півріччі першого року навчання процес адаптації дитини виявляється в напрузі всіх функціональних систем її організму. У цей період найбільш яскравими ознаками складно протікає адаптації, які легко помітити і вчителю і батькам, є рухове збудження або загальмованість, скарги на головні болі, поганий сон, зниження апетиту. Перераховані ознаки, а також зниження маси тіла свідчать про несприятливі зміни у здоров'ї першокласника, викликаних неухильно наростаючим стомленням і перевтомою.

За результатами спостережень вже до кінця першої чверті маса тіла знижується у 60% дітей. Одночасно з цим погіршуються показники працездатності, з'являються скарги на втому, сонливість, головні болі. Стомлення приводить також до значного зниження артеріального тиску у першокласників, а перевтома може обернутися підвищенням тиску, появою шумів у серці, порушеннями нервово-психічного здоров'я.

Погіршення нервово-психічного стану дітей також найбільш виражена в першому півріччі. Спеціальні дослідження показують, що саме в цей період число учнів, які мають нервово-психічні відхилення, зростає приблизно на 14-16%, а до кінця навчального року кількість таких дітей збільшується приблизно на 20%. Найбільш важкі для дитини перші 6-9 тижнів перебування у школі, що характеризуються як час «гострої адаптації». Але і через два місяці навчання багато дітей продовжують переживати серйозні труднощі.

РІВНІ І КРИТЕРІЇ АДАПТАЦІЇ

А.Л. Венгер описує три рівні адаптації до шкільного навчання:

1. Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи; вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко, глибоко і повно; вирішує ускладнені завдання; старанний, уважно слухає вказівки і пояснення вчителя; виконує доручення без зайвого контролю; проявляє великий інтерес до самостійної роботи; готується до всіх уроків; займає в класі сприятливий статусне положення.

2. Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи, її відвідування не викликає негативних переживань; розуміє навчальний матеріал, якщо вчитель викладає її детально і наочно; засвоює основний зміст навчальних програм; самостійно вирішує типові завдання; буває зосереджений тільки тоді, коли зайнятий чимось для нього цікавим; громадські доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

3. Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або індиферентно ставиться до школи, нерідкі скарги на недугу; домінує пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, що пояснюється вчителем, засвоює фрагментарно, самостійна робота з підручником затруднена; при виконанні самостійних навчальних завдань не виявляє інтересу; до уроків готується нерегулярно, йому необхідний постійний контроль, систематичні нагадування та спонукання з боку вчителя і батьків; зберігає працездатність і увагу при подовжених паузах для відпочинку; близьких друзів не має, знає по іменах і прізвищах лише частину однокласників.

Учитель повинен пам'ятати, що процес адаптації дитини багато в чому залежить від того, наскільки цікаво, комфортно, безпечно почуває себе дитина під час уроків, перерв, в ситуаціях взаємодії з учителем і однокласниками.

Вчителеві слід подбати про відбір і використання на уроках спеціальних вправ, які допомагають дітям швидше увійти в незвичний для них світ шкільного життя, опанувати нову соціальну позицію школяра.

Використовуючи ігрові психологічні методики та психотехнічні вправи, вчитель може створити в класі атмосферу доброзичливості і конструктивної взаємодії, що дозволяє дітям послабити внутрішню напругу, познайомитися один з одним, подружитися. У процесі навчання дитина осягає науку спілкування з іншими дітьми, знайомиться з правилами поведінки в школі, усвідомлює необхідність слідувати певним нормам взаємин з однолітками та вчителем.

Діти вчаться стримувати свої імпульсивні бажання, агресивність або зайву активність. У той же час вчитель може пояснити їм, як можна «виплеснути» надлишок енергії без шкоди для оточуючих і як відпочивати і повністю відновлювати сили після навчальної діяльності.

У перший місяць навчання в школі, крім виконання спеціальних вправ, вчителю слід не одного разу звертатися до обговорення з першокласниками наступних питань:

Що змінилося у твоєму житті з моменту вступу до школи?

Що значить бути школярем?

Навіщо потрібно вчитися?

Що таке правила шкільного життя?

Де в школі знаходяться: наш клас, їдальня, бібліотека, туалети і т.д.?

Як потрібно себе вести на уроках і на перервах?

Як готуватися до уроків?

Як працювати з підручниками?

Яким повинне бути моє робоче місце вдома?

Матеріал підготувала шкільний практичний психолог

Яківець Р.А.

Тема: Чарівний сад 1 класу.

Мета:

діагностика вміння спілкуватися з однолітками;
діагностика вміння виконувати відповідальну роль школяра;
створення ситуацій, які спонукають до співпраці, взаємодопомоги та підтримки;
виявлення сподівань, тривог, пов’язаних з приходом до школи;
створити хороший настрій, сприяти згрупованості класу.
прийняття дитиною свого імені.

Матеріали: художнє приладдя для кожного, релаксаційна музика «Звуки лісу», іграшковий Гаррі Поттер, «чарівна паличка», ватман, олівці, фломастери, фарби, ножиці.

План тренінгу:

Розминка. Ігрове завдання «Ті, хто…»
Правила групи.
Знайомство.
Конкурс “ Хто найуважніший”.
Вправа “ Рости квіточко.”
Арт – терапевтична робота.
Спільний колаж «Чарівний світ 1 класу»
Рефлексія. Підсумки заняття.

ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Розминка

Ігрове завдання «Ті, хто...».

Психолог пропонує тим, хто сьогодні добре виспався, нявкнути; тим, хто сьогодні смачно поснідав, хрюкнути; тим, хто прийшов до школи із задоволенням, потупати ніжками; тим, у кого в школі вже є друг, плеснути в долоньки і т. д.

2. Правила групи.

Всі ви вже школярі, а школярі виконують деякі правила. Так і на нашому занятті ми будемо виконувати такі правила (плакат «Правила нашої групи»)

бути доброзичливим.
бути активним
бути щирим
поважати інших учнів

3. Знайомство.

Психолог каже: «Сьогодні я прийшла до вас на урок не сама, а з всесвітньо відомим чарівником Гаррі Поттером, який дуже бажає з вами усіма познайомитися. Той, до кого Гаррі доторкнеться своєю чарівною паличкою, називає своє ласкаве ім’я і квітку, в яку він зміг би перетворитися за допомогою чар. А інші тим часом уважно слухають».

Гаррі Поттер доторкається чарівною паличкою до дітей, щоб ті були уважні. Якщо хтось не уявляє, на яку квіточку він зможе перетворитися, то маленький чарівник пропонує іншим дітям допомогти йому.

4. Конкурс «Хто найуважніший?»

Дітям ставлять запитання: «Яка квіточка називалася найчастіше? Яка тільки один раз? Яка є дуже незвичною?» та інші. Потім психолог запитує в класу, в яку ж квіточку хотіли перетворитися їхні однокласники(називаються імена діток по черзі, а клас хором відповідає).

5. Вправа «Рости квіточко».

Дітям пропонується поміркувати: що треба, щоб виросла квіточка. Діти називають: насіння, земля, вода, сонце, повітря, турбота садівника. До кожного слова добирається свій жест. Психолог обирає добровольця і показує, як можна виростити квіточку: дитина перетворюється в насіннячко, яке потім закидається землею, зігрівається променями сонця, зверху капає дощик, садівник допомагає насіннячку рости: поливає, прополює і виростає чудова квіточка. Далі діти розбиваються на пари: один з насіння, а інший садівник. Під музику «Звуки лісу», одні з пари перетворюються на насіння, а інші – пророщують його, жестами показуючи стадії вирощення квіточки. Потім діти міняються ролями.

6. Арт – терапевтична робота.

Дітям пропонують намалювати квіточку, в яку вони хотіли б перетворитися, використовуючи олівці, фломастери, фарби.

7. Спільний колаж «Чарівний сад 1 класу».

Дітки свої квіточки вирізаються, підписуються і приклеюються до ватману. Психолог або класовод допомагає діткам. Отримуємо спільний колаж за назвою «Чарівний сад 1 класу» (додаток 1).

8. Рефлексія. Підсумки заняття.

Психолог просить дітей поділитися своїми враженнями від проведеного заняття, потім пояснює, що кожен з них є частинкою згуртованого колективу, де кожного люблять, поважають такими, якими вони є, адже кожна дитина, як і квіточка – унікальна, а всі разом вони утворюють прекрасний сад – їхній клас.

Література:

Газета «Психолог», № 37, жовтень 2008 р, с.1
Газета «Психолог», № 33, вересень 009 р, с.16
Коробко С.Л., Коробко О.І, Робота психолога з молодшими школярами. Методичний посібник. – К.: Літера ЛТД,2006.- 416с.

4. Туріщева Л.В. Настільна книга шкільного психолога: Навчально – методичний посібник для вчителя. –Х.: Вид.група «Основа», 2009.- 256с