Історія школи
Історія Великобудищанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів веде свій літопис з другої половини ХУІІ століття, коли на території козацького містечка Великі Будища при церквах діяли сім шкіл: Богословська, Різдвянобогородицька, Михайлівська, Воздвиженська, Нікольська (Миколаївська), Троїцька, Покровська.
1843 року у Великих Будищах відкрито народну школу, одну з перших на Полтавщині. 1850 року в містечку діяли 2 народні училища, а з 1859 року при Свято-Троїцькій церкві існували церковнопарафіяльна школа та церковна бібліотека. Приміщення сучасної школи збудоване 1886 року.
У дореволюційний час у Великих Будищах діяли чотири церковнопарафіяльні та одна земська школи. Влітку 1918 року у приміщенні школи читав лекції з українознавства для освітян Зінківського повіту перший міністр освіти УНР І.М.Стешенко.
1924 року у Великих Будищах функціонувала семирічна школа. Перший випуск Великобудищанської десятирічки відбувся 1939 року (директор Й.О.Федаш, завуч С.В.Романицький). Під час війни діяла початкова школа, восени 1943 року відновила свою роботу семирічка. Протягом 1944 – 1964 років директором середньої школи був В.І.Рудик.
У різний період в школі працювали такі особистості, як: кандидат біологічних наук, доцент Полтавського педагогічного інституту Д.С.Івашин; кандидат педагогічний наук П.Я.Михайлик; заслужений учитель УРСР Л.М.Парфенцева; відмінник народної освіти УРСР, кавалер ордена «Знак пошани» Є.Я.Плевако; відмінник народної освіти УРСР, краєзнавець А.С.Івашко; кандидат філологічних наук Н.С.Степаненко, доктор філологічних наук, ректор Полтавського національного університету ім. В.Г.Короленка, академік М.І.Степаненко.
Школа пишається своїми випускниками–Героями Радянського Союзу С.Ю.Войтенком, І.І.Даценком, Героями соціалістичної праці М.М.Листопад та Г. Маложиленко, генералами М.М.Матюхом та М.О.Олефіром, заслуженим лісівником України В.А.Яценком, заслуженим працівником нафтогазової промисловості В.А.Бабанським, заслуженим працівником сільського господарства України М.І.Іванченком, заслуженим діячем мистецтв України Ю.Т.Гармашем, заслуженим будівельником України М.А.Олефіром, заслуженим енергетиком Росії, професором М.М.Швецем, доктором медичних наук, професором Г.Г.Голкою, кандидатом педагогічних наук Л.П.Загородньою, краєзнавцем Г.В.Титаренком.
2000 року створено шкільний музей, на базі якого проводяться екскурсії, виховні заходи, зустрічі з випускниками, творчими особистостями, презентації книг з педагогічного, літературного та історичного краєзнавства. 2006 року школа стала лауреатом Всеукраїнського конкурсу «Сто кращих шкіл України» у номінації «Школа – соціокультурний центр села».
На фасаді школи встановлено меморіальні дошки на честь випускників школи – С.Ю.Войтенка, І.І.Даценка, М.М.Листопад (1985), воїна-афганця Ю.М.Кононенка (2006), міністра освіти УНР І.М.Стешенка (2008), конструктора стрілецької зброї М.Т.Калашникова (2009).
З 2003 року традиційними стали Дні школи за участю випускників різних поколінь, громадськості, митців, серед яких – уродженець села, поет-перекладач В.Житник, народна артистка Росії Л.Абрамова, заслужений артист України Т.Духнич, народний артист України С.Голуб, танцювально-пісенний ансамбль «Лтава».
На базі школі проводяться районні та обласні семінари-практикуми, науково-теоретичні конференції за участю науковців Києва та Полтави, методистів та учителів району. Учні школи – переможці районних та призери обласних конкурсів-захистів наукових робіт, краєзнавчих зльотів та спортивних турнірів. Творчо працює пісенно-музична вітальня школи. Серед шкільних учителів – призери ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу «Учитель року».
Завучем школи Я.М.Городницькою та учителем історії С.В.Калашнік видано книги «Великі Будища: історичний нарис» (2013) та «Великобудищанська школа: історія, сучасність» (2016).
Сторінками шкільної історії
Перша писемна згадка про Великі Будища як сотенне містечко Полтавського полку відноситься до 1658 року. У складі Компуту (реєстру) Полтавського полку 1718 року зберігся фрагмент сотенного реєстру Великобудиської сотні, у якому є згадки про існуючі школи, які діяли при великобудищанських церквах: Богословська, Різдвянобогородицька, Михайлівська, Воздвиженська, Нікольська (Миколаївська), Троїцька, Покровська. В документі наводяться імена церковних дяків, які, імовірно, були вчителями в цих навчальних закладах: Павло Дмитрієв, Федір Іванович Даниленко, Йосип, Іван Васильєв, Петро Григор’єв, Сава Петров. Предметами навчання були старослов'янська та українська (руська) мови, письмо, лічба, закон Божий, співи.
Після скасування Гетьманщини школи були ліквідовані, навчальний процес відновився у 40-их роках ХІХ століття. 1843 року за розпорядженням Міністерства державного майна у Великих Будищах відкрито народну школу. Законовчителем школи став священик Великобудищанського Свято-Преображенського монастиря Лука Бутович, його помічником – священик місцевої Миколаївської церкви Яків Уралов. Із 1848 року разом із хлопчиками в школі навчалися й дівчатка. У вересні 1850 року відкрито окреме жіноче училище.
В середині ХІХ століття в містечку діяли 2 народні училища (жіноче й чоловіче) на утриманні земства. З 1859 року при Свято-Троїцькій церкві року існували церковнопарафіяльна школа та церковна бібліотека. Кілька церковних шкіл було відкрито і при Миколаївській церкві. Одна з них була змішаною: навчалися разом хлопчики й дівчатка.
Приміщення сучасної школи побудоване 1886 року. У 1884 році місцевий поміщик Євгеній Федорович Кончіялов подарував 2 десятини землі для народного училища. Опікувалися будівництвом приміщення, яке коштувало 3500 рублів сріблом, уповноважені від козацької громади Григорій Богун та Сава Важничий.
Нове приміщення народного училища було відкрито у жовтні 1886 року було відкрите й освячене священиком Миколаївської церкви благочинним М. Я. Ураловим
Стара частина (ліве крило) школи відома ще, як земська школа. Споруда була невелика, зате добротна, мурована. У ній було чотири класних кімнати, дві з яких сполучалися чотиристульчатими дверима, що робило можливим перетворювати їх у зал для проведення загальних заходів, зборів тощо. Широкий коридор з великими вікнами — рекреаційне приміщення. Передбачено було квартиру для вчителя, погріб для овочів, а також службовий вхід. Шкільним учителем був призначений Гордій Іванович Онищенко. Після переходу училища в новозбудоване приміщення законовчителем був Іван Іванович Костенко. Цього року в училищі навчалося 120 учнів, у жіночому – 32 учениці.
1889 року на утримання училища земством було виділено 572 рублі 50 копійок. На той час в училищі навчалося 79 хлопчиків, проте закінчили курс лише 9. Учителював в училищі Палладій Іванович Скитський (закінчив курс Полтавської духовної семінарії). Церковному співу учнів навчав місцевий псаломщик Аристарх Крикуновський, в училищному хорі співало 25 осіб.
При училищі з 1884 року були відкриті недільні читання для народу. У 1889 році у Великих Будищах відкрито громадську бібліотеку, що налічувала 569 книг.
1890 року продовжувало працювати земське чоловіче училище. На утримання училища було виділено 470 рублів від земства та 50 рублів від громади. Навчалося в училищі 82 хлопчики, закінчили курс навчання – 9. Попечителем училища із 1889 року був І. І. Костенко. Учителем працював Микола Іванович Костенко (закінчив Полтавську духовну семінарію). Помічником учителя був Євгеній Миколайович Більговський. Законовчителем служив священик І. І. Костенко.
1890 року на утримання жіночого училища, заснованого 1850 року, було виділено 290 рублів від земства та 45 рублів від громади. В училищі навчалася 21 дівчинка. Попечителем та законовчителем училища з 1886 року був священик І. І. Костенко. Учителювала в училищі Надія Дмитрівна Вертоградова (виховувалася в Кам'янець-Подільській жіночій гімназії).
На утримання Великобудищанського чоловічого училища 1891 року було виділено 470 рублів від земства та 17 рублів 50 копійок від громади. В училищі навчалося 108 хлопчиків. Учителем був М. І. Костенко, а законовчителем училища – священик І. І. Костенко, помічником учителя працював Є.М.Більговський.
1891 рік був останнім роком існування у містечку Великі Будища жіночого училища. На його утримання було виділено 290 рублів від земства та 17 рублів 50 копійок від громади. В училищі навчалося 18 дівчаток. Учителькою училища працювала Н. Д. Вертоградова.
Цього ж року завдяки турботі місцевого благочинного, настоятеля Свято-Миколаївського храму, отця Іоанна Костенка в приміщенні земського жіночого училища була відкрита церковнопарафіяльна школа на 30 місць.
1892 року при Свято-Троїцькій церкві почала діяти школа грамоти. Пізніше її перепрофілювали на однокласну церковнопарафіяльну школу. Учителем школи призначено пономаря Родіона Михайловича Януша, законовчителем – Віталія Митрофановича Костецького. 10 березня 1892 року диякона Миколаївської церкви містечка Великі Будища Аристарха Крикуновського було призначено законовчителем Великобудищанської жіночої церковнопарафіяльної школи та школи грамоти, псаломщика церкви – Павла Крикуновського – учителем чоловічої школи грамоти. Із 1897 року у школі грамоти вчителював Михайло Пищаленко.
1893 року в Свято-Миколаївській церковно-парафіяльній школі навчалися 23 дівчинки. Учителькою церковнопарафіяльної школи працювала Софія Шамраєва, законовчителем – диякон Миколаївської церкви А. Крикуновський. У 1897 році у школі вчителювала Олена Потакевич.
У 1896 – 1897 навчальному році у сільському початковому народному училищі навчалося 132 хлопчики. Попечителем і законовчителем школи грамоти був священик І. І. Костенко, учителем – Олександр Миколайович Уралов (навчався в Полтавській духовній семінарії, але курсу не закінчив. На службі перебував з 1891 року, на посаді учителя – з 1894 року). Помічником учителя школи був Сергій Іванович Костенко (закінчив курс Полтавської духовної семінарії, на службі перебував з 1894 року).
1899 року у містечку Великі Будища продовжували працювати церковні школи. Попечителем і законовчителем народного училища був священик І. І. Костенко, учителем – С.І. Костенко. Помічником учителя працювала Олена Євлампіївна Гончаренко-Петренко, яка закінчила курс Зіньківської жіночої прогімназії.
Згідно з переписом 1900 року, у містечку було три сільські громади: козацька, державних селян і селян-власників (колишніх кріпаків). У козацькій громаді працювали чотири церковнопарафіяльні школи й одна земська. Державні селяни мали однорічну школу грамоти.
1902 року на утримання народного училища земством було виділено 470 рублів, громадою – 100 рублів, попечителем – 50 рублів. Навчалися у школі 131 хлопчик. Вихованцями училища опікувалися попечитель і законовчитель – священик І. І. Костенко, учитель – С. І. Костенко та його помічниця – О. Є. Костенко.
Станом на 1907 рік у земській школі для хлопчиків працювало дві вчительки, курс навчання тривав три роки. Восени 1907 року до школи зараховано 37 хлопчиків, 11 учням було відмовлено у навчанні в зв’язку з відсутністю місць. Станом на 1 жовтня 1907 року у школі налічувалося 94 учні. Заняття у школі розпочалося 1 жовтня, а закінчилися 5 травня.
У Великобудищанській земській двокомплектній школі навчалося 96 учнів, учителем яких був С. І. Костенко, а його помічником – О. Є. Костенко.
У Великобудищанській церковнопарафіяльній однокомплектній жіночій школі навчалося 50 учениць, працював 1 учитель; у Великобудищанській Покровській церковнопарафіяльній двокомплектній змішаній 85 учнів навчало 2 учителі; у Великобудищанській Миколаївській церковнопарафіяльній однокомплектній змішаній – 35 учнів, 1 учитель; діяла також Великобудищанська Троїцька церковнопарафіяльна однокомплектна змішана школа.
З 1908 по 1911 рік попечителем Великобудищанського земського училища обраний купець ІІ гільдії Матвій Казимирович Римбаківський.
У 1911-1912 навчальному році законовчителем Великобудищанської Троїцької церковнопарафіяльної школи став священик П.В. Лавровський.
У 1913 році у двох нових комплектах Великобудищанського земського народного училища законовчителем був затверджений Яків Мільгевський. У 1914-1915 навчальному році у містечку Великі Будища функціонували Миколаївська, Троїцька і Покровська церковнопарафіяльні школи. Законовчителем Миколаївської школи був Федір Честнєйший, учителькою – Олександра Садковська. Законовчителем Троїцької школи був священик Петро Лавровський. У Покровській школі вчителювала Ольга Садковська. Продовжувала працювати Великобудищанська земська школа.
Революційні події 1917 року зруйнували налагоджену систему освіти на території містечка Великі Будища. Після встановлення більшовицької влади церковно-парафіяльні школи припинили своє існування. Захопивши вперше владу в Україні наприкінці 1917 початку 1918 року, більшовики прагнули будувати нову школу, без врахування дореволюційного досвіду та надбань Центральної Ради.
Зі спогадів репресованого Федора Феофановича Сліпця Великобудищанська школа працювала нерегулярно, не вистачало учителів, не було підручників. У зв’язку з революційними подіями чимало учителів та інтелігенції змушені були виїхати з села.
І.М. Стешенко – міністр освіти часів УНР – у червні 1918 року читав лекції з українознавства для освітян Зіньківського повіту на учительських курсах, що діяли при Великобудищанській школі. Однак створенню української національної школи завадили більшовики, які в січні 1919 року захопили владу в Україні, змінивши напрямок розвитку освіти.
У 1922 році у Великих Будищах діяла семирічна школа. Серед шкільних учителів 1920-их років – сім’я В.Я. та М.М.Шкребели, С.П.Редько, О.А.Жданов, Г.П.Звенігородська, О.К.Міщенко, Ф.П.Марченко, Т.П.Скляр…
У 1920–1930-х роках у Великобудищанській семирічці, а згодом десятирічці, працювали вчителі: Катерина Дмитрівна Плевако, Ольга Іванівна Полтавець (Навроцька), Євдокія Іванівна Полтавець, Федосій Дмитрович Фесенко, родина Йосипа Оксентійовича та Галини Леонтіївни Федашів, Олена Полікарпівна П'явко, Марія Семенівна Мельник, Лідія Антонівна Ведмідь, родина Сергія Васильовича та Віри Васимлівни Романицьких, родина Костя Порфировича та Наталії Іванівни Житників, Іван Григорович Собакар, Степан Остапович Костюк, Юліан Йосипович Вережанський та багато інших, яким випала нелегка, але відповідальна місія – навчати й виховувати підростаюче покоління.
У 1937-1938 навч.р. Великобудищанська семирічка стає середньою школою. 1939 року відбувся перший випуск Великобудищанської десятирічки (директор Й.О.Федаш, завуч С.В.Романицький). У 1939-1940 навчальному році директором школи працював Іван Григорович Собакар. 1941 року директорував Василь Федорович Андрущенко (народився 1905 року у селі Яреськах, закінчив географічний факультет Харківського педагогічного інституту; наприкінці 1930-их років працював завідувачем Диканським РВНО. Дружина, Уляна Григорівна, також учителювала у Великобудищанській середній школі).
Під час німецько-радянської війни в селі функціонували дві початкові школи, у яких учителювали М.М.Шкребела та Ф.Д.Фесенко. У вересні 1943 року, після звільнення села від окупантів, відновилося навчання в школі-семирічці.
У січні 1944 року директором Великобудищанської семирічної школи призначено В. І. Рудика, з вересня 1945 року продовжив працювати завучем С. В. Романицький.
1951 року 750 учнів перейшли навчатися у відремонтоване приміщення школи. Діяла й вечірня школа для дорослих. Школа мала власну міні електростанцію..
Навчання здійснювалося у дві зміни, у класах налічувалось до 50 учнів, було відновлено роботу хору, драматичного гуртка, оркестру народних інструментів. У шкільному хорі, організованому завучем С. В. Романицького брали участь 35 учителів та майже 500 учнів. На пришкільних ділянках велася ґрунтовна дослідницька та селекційна робота. Шкільні натуралісти були учасниками республіканського зльоту юннатів та сільськогосподарської виставки, що проходила у Києві.
1964 року відбувся перехід до десятилітньої середньої школи. У цьому ж році директором призначено О.П.Мовчан, завучем – Т.І.Кузьменко. При школі були кролеферма (понад 100 кролів), голуб’ятник, закладено новий сад площею
Протягом 1964-1970 років директорами школи працювали В.О.Вінтоняк, Т.І.Кузьменко, Ф.С.Бабенко, С.О.Олефір, В.І.Стінковий. У 1972 році директором школи призначено учителя математики В.М. Клягіна, завучем продовжував трудитися історик К.Т. Моцаренко. 1978 року директором школи став Ю.І.Песиголовець, заступником директора з навчально-виховної роботи з 1976 по 1981 роки працювала Є.Я.Плевако.
У 1982 році директором Великобудищанської десятирічки став відмінник народної освіти УРСР А.С.Івашко – автор герба школи, завучем – заслужений учитель УРСР Л.М.Парфенцева. При школі активно працювали спортивні секції, клуб інтернаціональної дружби, шкільний драматичний гурток. У 1985 році на фасаді школи встановлено меморіальну дошку на честь випускників – Героїв Радянського Союзу, військових льотчиків І.І.Даценка, С.Ю.Войтенка та Героя Соціалістичної Праці М.М.Листопад.
З 1987 року директором школи працює учитель історії О. І.Калашнік, заступником з навчально-виховної роботи з 1988 – го – Я. М. Городницька, математик за фахом.
1989 року розроблено авторську програму з народознавства для учнів 1–11 класів. У 1990 році створено шкільну кімнату народознавства та зібрано краєзнавчий матеріал, працювала музична студія по класу баяна. Наприкінці 1980-их школа отримала в оренду від місцевого колгоспу
Навесні 1990 року великобудищанські освітяни стали делегатами І з'їзду Творчої спілки вчителів України, а влітку цього ж року – учасниками І Всесвітнього Собору Духовної України.
У роки української незалежності переможцями та призерами обласних і районних етапів Всеукраїнського конкурсу «Учитель року» були учителі: Т.Г.Біляєва, Я.М.Городницька, Л.А.Різник, В.О.Діденко, Л.В.Шилко, З.Г.Присяжнюк, Н.А.Харченко, Л.М.Штонда, О.І.Губар, Н.С.Левченко, В.А.Степанченко.
2000 року оформлено шкільний музей та організовано учнівське наукове товариство за програмою Малої академії наук, написано та видано документально-краєзнавчу збірку «Стежинами шкільної історії». На базі музею проведено районні та обласні науково-теоретичні конференції, семінари-практикуми, зустрічі з науковцями полтавських та київських вишів, митцями, презентації краєзнавчих збірок, вечори пам’яті, тематичні виставки.
Великобудищанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – лауреат Всеукраїнського конкурсу «Сто кращих шкіл України» у номінації «Школа – соціокультурний центр села» (2006); переможець обласного конкурсу на кращу виховну модель школи (2010). Шкільними учителями-пошуковцями написано та видано більше 20 збірок педагогічної, історичної, літературознавчої та краєзнавчої тематики
Шкільна пошукова група «Старовина» - переможець обласних краєзнавчих зльотів та активістів шкільних музеїв. Учні школи – переможці районних та призери обласних етапів конкурсів-захистів наукових робіт у номінації «Краєзнавство». Вагомих результатів досягають шкільні спортсмени, серед яких чимало переможців районних та призерів обласних змагань з легкої атлетики, тенісу, шахів, лижного кросу.
Традиційними з 2003 року по даний час стали Дні школи – зустрічі випускників різних поколінь. При школі творчо працює мистецька група професійних музикантів під керівництвом заслуженого артиста України Т.І.Духнича, організовано роботу учнівського хору та оркестру духових інструментів, учительського вокального ансамблю. Завдяки благодійному фонду випускників школи випущено аудіо диск «Великобудищанський віночок» (2007), видано книгу «Великі Будища: історичний нарис» (2013), проведено презентації книг, зустрічі з творчими людьми, встановлено меморіальні дошки першому міністрові освіти УНР І.М.Стешенкові, генеральному конструктору стрілецької зброї М.Т.Калашнікову. Матеріали з досвіду роботи школи друкуються на сторінках обласних науково-методичних журналів, всеукраїнських видань "Освіта України", "Сільська школа", "Шкільна бібліотека", "Директор школи", "Завуч", "Управління школою", обласних і районних періодичних видань та інших.
Презентація школи відбулася в залі обласного краєзнавчого музею ім. В.Кричевського, обласної наукової бібліотеки ім. І.П.Котляревського, Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка, в ефірі обласної телерадіокомпанії «Лтава», на сцені обласного музично-драматичного театру ім. М.В.Гоголя.
Директорами Великобудищанської середньої школи у різні роки працювали: Федаш Йосип Оксентійович, Собакар Іван Григорович, Андрущенко Володимир, Рудик Василь Іванович (1944-1964), Мовчан Олена Павлівна (1964-1966), Кузьменко Тетяна Іванівна (1966-1967), Вінтоняк Василь Олексійович (1967), Бабенко Федір Сидорович (1968-1969), Олефір Софіяя Олексіївна (1969), Стінковий Володимир Іванович (1969-1972), Клягін Володимир Михайлович (1972-1978), Песиголовець Юрій Іванович (1978-1982), Івашко Анатолій Семенович (1982-1987). З 1987 року директор школи – Калашнік Олександр Іванович.
Завучі школи: Романицький Сергій Васильович (1933-1963), Кузьменко Тетяна Іванівна, Плевако Євгенія Яківна, Михайлик Панас Якович, Моцаренко Кость Трохимович, Парфенцева Лідія Марківна (1982-1988), Городницька Ярослава Михайлівна (1988 – по даний час).
Серед учительських родин Великобудищанської середньої школи подружжя С.В.та В.В.Романицьких, К.П. та Н.І.Житників, Т.П. та В.І.Рудиків, Н.С. та М.І.Степаненків, С.В. та О.І.Калашніків.
Учителями школи у різні роки працювали талановиті й знані педагоги, серед яких С.В.Романицький (1897-1963) – завуч, організатор народного хору та оркестру, заслужений учитель УРСР, К.П.Житник (1917-1990) – учитель російської мови та літератури, член спілки журналістів УРСР, перекладач творів С.Єсеніна, Д.І.Івашин (1912 – 1992) – учитель біології, доктор біологічних наук, П.Я.Михайлик (1926-2011) – учитель фізики, кандидат педагогічних наук, доцент Полтавського педагогічного інституту ім. В.Г.Короленка, Л.М.Парфенцева (1943-1996) – учитель математики, заслужений учитель УРСР, Є.Я.Плевако (1926) – учитель української мови та літератури, відмінник народної освіти УРСР, кавалер ордена «Знак Пошани», А.С.Івашко (1927) – директор школи, учитель географії, відмінник народної освіти СРСР, І.І.Погрібний (1964) – учитель трудового навчання і креслення, кандидат філологічних наук, директор Інституту української філології та соціальних комунікацій Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Н.С.Степаненко (1960) – учитель російської мови та літератури, кандидат філологічних наук, доцент, завідувачка кафедри філологічних дисциплін Полтавського національного педагогічного університету ім.В.Г.Короленка, М.І.Степаненко (1958) – учитель української мови та літератури, доктор філологічних наук, професор, академік Академії вищої школи, заслужений діяч науки і техніки України, ректор ПНПУ ім. В.Г.Короленка, Я.М.Городницька (1957) – завуч, заслужений учитель України.
За період існування Великобудищанської десятирічки (із 1939 року) зі стін школи в самостійне життя вийшло більше 2 тисяч випускників, із них – 80 медалістів (57 золотих і 23 срібні).
Серед учнів та випускників Великобудищанської школи – композитор, хоровий диригент, педагог Попадич Федір Миколайович (1877 – 1943), поет, публіцист, педагог О.Д.Косенко (1904 – 1937), Герої Радянського Союзу І.І.Даценко (1918-?), С.Ю.Войтенко (1909-1992), Герої Соціалістичної праці М.М.Листопад (1911-1985) і Г.К.Маложиленко (1902-1986), кавалери орденів Слави І-ІІІ ступенів І.Я.Пелих (1919-1944) та ІІ і ІІІ ступенів П.І.Собакар (19, кавалер орденів Леніна М.О.Матюх (1924-1993); генерал-лейтенант Збройних сил України М.М.Матюх (1948), генерал-майор Служби безпеки України М.О.Олефір (1954); заслужений працівник нафтогазової промисловості України В.А.Бабанський (1942-2005), заслужений лісівник України В.Л.Яценко (1946-2014), заслужений діяч мистецтв України Ю.Т.Гармаш (1946), заслужений працівник сільського господарства України М.І.Іванченко (1948), заслужений будівельник України М.А.Олефір (1953); кандидат біологічних наук В.М.Індик (1937), кандидати педагогічних наук П.Я.Михайлик (1926-2011), Л.П.Собельник (1969), Є.М.Літвінова (1980), кандидати технічних наук О.С.Олефір (1948) і О.В.Хоменко (1980), кандидат сільськогосподарських наук М.І.Іванченко (1948), доктор економічних наук М.М.Швець (1956), кандидат економічних наук Н.В.Черняк (1977), доктор медичних наук Г.Г.Голка (1959), доктор філософії та права Т.Є.Огнєв (1987).
На фасаді школи відкрито меморіальні дошки на честь випускників-Героїв І.І.Даценка, С.Ю.Войтенка і М.М.Листопад, воїна-афганця Ю.М.Кононенка, першого міністра освіти УНР І.М.Стешенка, генерального конструктора стрілецької зброї Героя Росії М.Т.Калашникова, який 2005 року відвідав школу.
Сьогодні у Великобудищанській загальноосвітній школі навчається 117 учнів 1-11 класів. 22 учителі творчо працюють над реалізацією педагогічної проблеми, що полягає у формуванні гармонійно та інтелектуально розвиненої особистості майбутнього громадянина України шляхом застосування інноваційних педагогічних технологій. За результатами атестацій учителям школи присвоєно такі кваліфікаційні категорії та педагогічні звання: вища кваліфікаційна категорія – 12 учителів, звання «учитель-методист» - 4, І кваліфікаційна категорія – 5 учителів, звання «старший учитель» - 10 учителів, ІІ кваліфікаційна категорія – 3 учителі, звання «спеціаліст» – 1 учитель. Педагогічне звання «відмінник освіти України» присвоєно 3 учителям школи, почесне звання «заслужений учитель України» має 1 учитель. На базі школи проводяться районні та обласні семінари-практикуми, науково-теоретичні конференції та зустрічі за участю науковців полтавських вишів.
Понад 50 випускників школи навчаються у вищих навчальних закладах: Полтавському національному технічному університеті імені Ю. Кондратюка, Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г.Короленка, Полтавській державній аграрній академії, Полтавському університеті економіки та торгівлі, Українській медичній стоматологічній академії, Харківському національному університеті ім.В.Каразіна, Харківському національному політехнічному університеті, Одеському національному університеті ім. І.Мечникова, Київському національному університеті культури і мистецтв та інших вищих навчальних закладах ІІІ–ІV рівнів акредитації.
Понад 50 учнів та 10 вчителів підвозяться до школи за програмою "Шкільний автобус" з Писарівщини, Чернечого Яру, Диканьки та віддалених околиць Великих Будищ.
Ярослава Городницька
