Музей історії школи
Візитна картка музею історії
Великобудищанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
Ведучий.
Шановні друзі, вас не здивувати,
Чимало див крізь роки пропливло.
Та ми сьогодні раді вас вітати,
Щоб розказать про школу і село.
Ведучий.
Моє село – волошка синя,
Диканські лісові краї.
Люблю тебе, як матьи сина,
Великі будища мої.
Ведучий.
Історія кожного села, кожної родини, кожної школи починається із прабатьківської хати, із маминої колискової, із того неповторного куточка землі, де вперше побачив світ, де став причетним до історії свого краю.
Ведучий.
Великі Будища розташовані на правому березі річки Ворскли неподалік Диканьки. Великі Будища мають давню і славну історію. Назва села походить від слова «буда» - споруди, де добували поташ, угілля, дьоготь, селітру. Навколо Великих Будищ виявлено 60 курганів скіфської доби.
Ведучий.
Достеменно невідома дата виникнення поселення, але пошуковою групою «Старовина» музею історії школи знайдено архівні документи, за якими 1339 року неподалік Великих Будищ відбулася історична битва між татарськими військами хана Тимура Кутлука та воїнами Литовського князя Вітовта. Тож можемо стверджувати про те, що людним оселилися у цій мальовничій місцевості ще задовго до Київської Русі.
З 1660 року Великі Будища – козацьке сотенне містечко Великобудищанської сотні Полтавського полку.
Ведучий.
Історія Великобудищанської загальноосвітньої школи – невід’ємна сторінка історії нашого козацького краю. У шкільному музеї зібрано історичні, документальні та фотоматеріали з краєзнавства, які розповідають про етапи розвитку козацького містечка Великі Будища, його освіту, традиції, ремесла, історичні події, видатних особистостей.
Ведучий.
Пам’ятати, берегти, примножувати славні традиції козацького краю, організовувати зустрічі з творчими людьми, відроджувати культурно-просвітницьку і духовну спадщину українського села – ось основні напрямки роботи шкільного музею.
Ведучий.
Моє село – то козаків фортеця,
Містечко славне прадідів-дідів,
Як було важко – не згинало плечі,
Завзято відбивало ворогів.
Ведучий.
Бували в нас і турки, і татари,
Панів чимало, шведи і Москва,
Великі Будища Мазепу зустрічали
І штаб-квартира Карла тут була.
Ведучий.
Кость Гордієнко на велику раду
Скликав козацтво із усіх полків,
Щоб обминути ненависну зраду,
Щоб край звільнить від клятих ворогів.
Ведучий.
Вершигора козацтво пам’ятає
І запорожців тисячні полки.
Історії тут ватра ще палає
І славить рід козацький на віки.
Звучить мелодія козацького маршу. Хореографічна композиція «Козаки».
Ведучий.
Під час Північної війни 1709 року Великі Будища були ареною боїв між московськими та шведськими військами. З 2 березня до кінця квітня тут знаходилася штаб-квартира шведського короля Карла ХІІ. У Великих Будищах перебував також український гетьман Іван Мазепа зі своєю канцелярією, генеральний писар Пилип Орлик, Андрій Войнаровський, кошовий отаман Запорозької Січі Кость Гордієнко.
Ведучий.
Після Північної війни Великі Будища знову повернулися до мирної праці.
Шести церков виспівували дзвони
І вирували ярмарків торги,
Великих Будищ трударі невтомні
Пісень співали й ткали килими.
Ведучий.
А ще п’ять шкіл тут грамоти навчали,
Історії творили сторінки…
Своїх нащадків Будища плекали,
Вони ж їх прославляли на віки.
Ведучий.
Розділи шкільного музею знайомлять нас зі школою, її славетними педагогами, видатними випускниками. Серед випускників - Герої Радянського Союзу, Герої соціалістичної праці, генерали, відомі люди, нагороджені високими державними відзнаками, вчені, митці, педагоги, державні діячі.
Ведучий.
На фасаді школи встановлено меморіальні дошки пам'яті випускників школи-Героїв Радянського Союзу Степана Юхимовича Войтенка, Івана Івановича Даценка, Героя соціалістичної праці Марії Юхимівни Листопад, воїна-інтернаціоналіста Юрія Кононенка.
Ведучий.
З Великими Будищами пов'язана доля церковного історика Івана Крамаренка, письменника Миколи Костенка, поета-гуманіста Олександра Косенка, композитора Федора Попадича, поета-перкладача Володимира Житника, як уже згадувалося - Героя соціалістичної праці Марії Листопад, Героїв Радянського Союзу Степана Войтенка та Івана Даценка…
Тут вчилися і трударі, й герої,
Художники, письменники й майстри…
На сторінках славетної історії
Найкращі люди нашої доби.
Ведучий.
Юхименки, Попадич і Костенки,
Ще й Житників шанована сім’я,
Косенко, Романицькі, Крамаренки,
Парфенцевої вчительська зоря…
Ведучий.
Бабанський, Цюпа, Гармаш і Войтенко,
Даценка легендарного ім’я…
Це ті, про кого скажемо відверто:
Їм українська шана і хвала.
Пісня «Козацькому роду – нема переводу».
Ведучий.
Перегорнемо окремі сторінки шкільної історії. Перша згадка про школу сягає кінця ХУІІ-го першої половини ХУІІІ століття. У 1734 році на території Великобудищанської сотні Полтавського полку налічувалося 5 шкіл, що існували при церквах, була ще й козацька школа для дітей козацької старшини. 1740 року у містечку налічувалося вже 9 шкіл, а 1846 року було створено 2 училища: волосне і сільське приходське.
Ведучий.
На території містечка Великі Будища було збудовано 6 церков. При Свято-Троїцькій церкві діяла бібліотека.
1892 року при Троїцькій церкві була відкрита школа грамоти, у містечку діяли ремісничі школи родини відомих майстрів-різьбярів Юхименків. Приміщення сучасної школи збудоване 1886 року.
Ведучий.
Є в Будищах учені й генерали,
Є лікарі, юристи, вчителі,
Є кавалери доблесті і слави,
Є меценати й фермери сільські…
Ведучий.
Про краєзнавство скажемо чимало,
Традиції у школи є свої,
Вклоняємось Стешенкові Івану
Й співаємо Пойдеменка пісні.
Пісня «Будищаночка».
Ведучий.
На базі шкільного музею створено благодійний фонд «Добродій», випущено аудіо диск «Великобудищанський віночок», організовано роботу шкільного оркестру духових інструментів та учнівського хору «Світанок».
Ведучий.
З 2003 року традиційними стали Травневі та Різдвяні зустрічі випускників та гостей школи. На базі музею проходять науково-теоретичні конференції, екскурсії, зустрічі з краєзнавцями, науковцями, учнями, учителями керівниками навчальних закладів району та області. Почесними гостями школи були народна артистка Росії Лідія Абрамова, генеральний конструктор стрілецької зброї, Герой Росії Михайло Калашніков, поет-прекладач Володимир Житник, кінорежисер Михайло Іллєнко та багато інших.
Ведучий.
2006 року школа стала лауреатом Всеукраїнського конкурсу «100 кращих шкіл України» у номінації «Школа – соціокультурний центр села».
2008 року Великобудищанська загальноосвітня школа урочисто вшанувала пам'ять першого міністра освіти і культури Української Народної республіки Івана Матвійовича Стешенка.
Ведучий.
Проведено науково-теоретичну конференцію за участю науковців та краєзнавців з Диканьки, Полтави і Києва, відкрито меморіальну дошку пам’яті видатного громадського і державного діяча України, який влітку 1918 року читав у приміщенні школи лекції з українознавства для учителів краю.
Ведучий.
На базі шкільного музею творчо працює науково-пошукова група «Старовина». Шкільними краєзнавцями зібрано та впорядковано матеріали з гончарства, килимарства, різьби по дереву. Написано та підготовлено до друку книгу «Історія Великих Будищ» та друге, доповнене, видання збірки «Стежинами шкільної історії».
Ведучий.
Підготовлено та оформлено ряд досліджень з фольклору, з історії походження весільного рушника та його символіки. Науково-дослідницька робота «Фольклорні скарби українського весілля» стала переможцем районного та лауреатом обласного етапу конкурсу-захисту наукових робіт у рамках Малої Академії наук.
Ведучий.
Тісно і творчо співпрацює шкільний музей з громадою, закладами культури, сільським народним музеєм українського весілля. Театралізований обряд великобудищанського весілля початку ХХ століття відтворено учасниками шкільної мистецької студії.
Ведучий.
Минають роки та епохи, залишається школа – берегиня доброго, мудрого, вічного, бо вміє берегти пам'ять, бо шанує традиції й історію свого великого роду.
Ведучий.
Все можна об’їхати й побачить багато,
Заморські дива і далекі краї.
Та є отчий край – незрівнянний й багатий,
Є Будищ Великих вишневі гаї.
Ведучий.
Тут слава козацька, тут наша родина,
Тут люди красиві й серця золоті.
Усе навкруги – то моя Україна,
То Будищ Великих найкращі пісні.
Пісня «Як у нас на Україні».
Я.М.Городницька
