Профілактика суїцидальної поведінки у підлітків

Депресія: особливості перебігу в підлітковому віці

       Депресія, в основі якої лежить пригніченість усіх пси­хічних і фізичних проявів людини, у підлітків має суттє­ві особливості, що відрізняють її від депресії в дорослих. Актуальність підліткових депресій полягає не тільки в їх збільшенні за останні роки, але й у тому, що «депресія може непомітно стояти за психопатоподібними порушеннями поведінки, штовхати до алкоголізації або вживання нарко­тичних засобів, за допомогою яких намагаються підняти настрій, подавити глибоко скриті обтяжливі переживання».

Ознаки депресії у дітей і підлітків: поганий настрій, втрата властивої дітям енергії, почуття нудьги, зовнішній прояв печалі, почуття стомленості, порушення сну, соматичні скарги, зміна апетиту або ваги, непосидючість, неспокій, погіршення успішності, фіксація уваги на дрібницях, зниження інтересу до навчання, надмірна емоційність, страх невдачі, замкненість, почуття неповноцінності, розсіяність уваги, негативна самооцінка, агресивність поведінка,

зловживання алкоголем або наркотиками, знижена соціалізація, замкненість, прогули в школі.

Причини та мотиви суїцидальної поведінки

Причини самогубств, як правило, такі:

—   депресивні стани — самогубство відіграє роль позбав­лення від відчаю, безнадійності, незадоволеності собою, похмурого та безперспективного майбутнього;

—   різноманітні прояви шизофренії або інших психозів;

—   прийом токсичних і наркотичних речовин, коли вини­кають помилкові, ілюзорні уявлення, наприклад, здат­ності літати;

—    акт помсти оточуючим («Ось побачите, як ви будете мене жаліти»);

—    імітація, яка призводить до розширених суїцидів.

На користь високого ризику самогубства свідчать:

—    спроби самогубства в минулому (за різними даними, до 60 % закінчених суїцидів — повторні), до того ж по­вторні спроби частіше закінчуються смертю; інтервал між пертою і другою спробами складає, як правило, приблизно 3 місяці;

—   депресивний стан, особливо якщо присутня виразна тривога або ангедонія (втрата здатності відчувати задо­волення, задовільність);

—    психічні розлади, особливо при високій підозрюванос- ті, манії переслідування, при страхітливих зорових та слухових галюцинаціях, імперативних галюцинаціях, у тому числі галюцинаціях, що виникають після при­йому наркотичних засобів;

—    наркоманія та алкоголізм;

—   передменструальний синдром, особливо у дівчат із не­стійким менструальним циклом.

Серед соціальних факторів ризику самогубства домі­нують: низький освітній рівень; особливості вікового періо­ду — вік 15-19 років, особливо у хлопчиків, у дівчат ризик самогубства у 2-3 рази нижчий, однак суїциди трапляють­ся і в більш ранньому віці.

Найбільш типові мотиви суїцидальноі поведінки у підлітків:

—    переживання образи, самотності, відчуженості, немож­ливість бути зрозумілими;

—    дійсна або мнима втрата батьківської любові, ревнощі;

—    переживання, що пов'язані зі смертю, розлученням, уходом батьків із сім'ї;

—    почуття провини, сорому, докори сумління, образливе самолюбство, боязнь ганьби, насмішок, приниження;

—    страх покарання, небажання вибачитися;

—    любовні невда чі, сексуальні ексцеси, вагітність у дівчат;

—    почуття помсти, з лоби, протесту, загроза, попереджен­ня, вимагання;

—    бажання привернутім увагу до своєї долі, викликати співчуття до себе, уникнути неприємних наслідків, уникнути склад ної ситуації;

—   співчуття товаришам, героям книг, фільмів або наслі­дування їх.

Психологи виділяють такі мотиви суїциду:

1.     Пошук допомоги — більшість людей, що думають про самогубство, не хочуть помирати. Самогубство розгля­дається як засіб отримати що-небудь (наприклад, увагу, любов, позбавлення проблем, почуття безнадійності).

2.     Безнадійність — життя не має сенсу, а на майбутнє роз­раховувати не доводиться. Змарновані всі надії змінити життя на краще.

3.     Численні проблеми — усі проблеми настільки глобальні й здаються безнадійно невирішуваними, що людина не може сконцентруватися, щоб розв'язати їх поодинці.

4.     Спроба зробити боляче іншій людині — «Вони ще по­жаліють!». Іноді людина вважає, що, наклавши на себе руки, забере з собою і проблему та полегшить життя своїй сім'ї.

5.     Засіб розв'язати проблему — людина розглядає само­губство як показник мужності та сили.

Усі висловлювання про бажання померти повинні сприйматися серйозно!

1.     Прямі висловлювання:

      «Я покінчу із собою»;

      «Я хочу померти»; «Я хочу бути з дідом на небесах»;

      «Я застрілюся».

2.     Опосередковані висловлювання:

«Вам недовго залишилося через мене хвилюватися»;

 «Усі проблеми в сім'ї через мене»; «Я більше не можу терпіти цей натиск»; «Я тягар для своїх батьків»;

«Я не потрібний друзям. Що б я не зробив, через мене одні проблеми».

Що можуть батьки зробити для дитини?

Якщо підліток висловлює бажання померти, до ситуації треба ставитися уважно, сприймаючи загрозу серйозно. На­самперед необхідно обміркувати ситуацію або обставини, у яких виражається це почуття. Підліток може виказувати бажання померти, коли щось складається всупереч його бажанням (якщо ви не купуєте йому те, що він просить, або не відпускаєте на дискотеку чи концерт). Те ж бажан­ня він може виявити, коли ви його караєте або коли він намагається використовувати ваш промах, щоб викликати у вас почуття провини і скористатися цим у своїх цілях. Він також намагається викликати у вас відповідну реакцію і за­смутити вас. Поміркуйте, чи можете ви передбачити, коли він повторить подібне висловлювання, або ж він говорить про бажання померти в несподіваній ситуації: коли дивить­ся телевізор, розмовляє про школу та своїх друзів. Як часто висловлюється бажання померти і за яких обставин?

Іноді розмірковування про самогубство, по суті, явля­ють собою спробу маніпуляції. На них треба реагувати так, як і на інші висловлювання типу: «Я тебе ненавиджу», «Ви злі», «Я втечу з дому», «Я хочу жити у бабусі». Це особли­во характерно для дітей, узагалі схильних до маніпуляції. Дайте підліткові виразити свої почуття та обговоріть їх. Зберігайте самовладання, не дозволяйте дитині маніпулю­вати вами.

Незалежно від того, чи є висловлювання про бажання померти передбаченими, чи бачите ви в них спробу маніпуля­ції, далі вам слід спробувати виявити ознаки небезпечності. Якщо ви помітите одразу декілька ознак — певні почуття, зміни в поведінці або характерні ситуації, поставтеся до дитини дуже серйозно. Якщо ви чуєте такі висловлювання, то важливо серйозно їх сприймати. Поговоріть з дитиною про її почуття та про самогубство. Не пропонуйте різних відповідей на серйозні питання. Не роз'яснюйте, чому вона не повинна відчувати того, що відчуває. Саме це може лише укріпити в ній почуття провини, безвихідності свого становища та власної непотрібності. Спробуйте проникнутися її почуттями і скеруйте розмову так, щоб підліток сам генеру­вав альтернативні рішення своїх проблем. Якщо у вас є сум­ніви або нєвирішувагні питання, зверніться до психолога, психотерапевта, психіатра, який спеціалізується на дітях і підлітках, та попросіть професійної допомоги.

Один з основних принципів адекватної соціалізації — це віра в себе.

Те, як ми ставимося до себе, відображається в нашій зовнішності, у тому, як ми поводимося, як беремося за ро­боту та виконуємо її кожного дня і навіть як ми будуємо взаємовідносини з людьми. Наша самооцінка — де наше уявлення про свою цінність та значущість у житті та сус­пільстві.

Підлітки з адекватною самооцінкою почувають, іцо їх люблять, і самі дарують любов оточуючим, вони володіють здібностями та працюють продуктивно і легко сприймають нове. Вони правильно оцінюють критику і дивляться на життя з оптимізмом.

Підлітки, які оцінюють себе надто низько, уважають, що їх не люблять, що вони не варті поваги і заслуговують догани. Як правило, вони відчувають безвихідь, уважають себе бездарними, почувають незручність, збентеження. Це може закінчитися тим, що вони втрачають цікавість до життя та починають бачити все в похмурому світлі. Люди­на із заниженою самооцінкою більше схильна до стресів, а моменти радості, скоріш за все, залишаться непомічени­ми. Це може спонукати підлітка до зловживання алкоголем і наркотиками та спроби самогубства.

Нам необхідно вчити підлітків:

—   зосереджувати свою увагу на доброму;

—   доброзичливо приймати люб'язні, приязні слова;

—   намагатися мати про себе позитивну думку;

—   піклуватися про себе за допомогою фізичних вправ і ра­ціонального харчування;

—   пам'ятати — немає нічого поганого в тому, щоб зверну­тися до кого-небудь по допомогу.

Як подолати стрес у підлітка

Ми живемо у складному світі. Підлітки, як і дорослі, зіштовхуються з безліччю стресових ситуацій. Управління стресом — це мистецтво, якого треба вчитися. Навіть ті до­рослі, які не мають проблем зі здоров'ям, не раз пережива­ють у житті труднощі на фізичному, соціальному, розумово­му та психологічному рівнях.

Найчастіше діти вчаться життя у дорослих, які є для них моделями. Це допомагає, якщо у дорослих є навички піклуватися про своє здоров'я. Щоб уміти уникати в житті серйозних проблем, дітям важливо, щоб поряд був хоча б один дорослий, на якого можна покластися.

Відкрите спілкування в сім'ї дозволяє членам родини благополучно, без ризику виявитися незрозумілими, ви­разити все, іцо їх турбує. Дуже важливо збиратися кожного тижня всією родиною, щоб відчути участь і підтримку одне одного, обговорити засоби подолання стресу.

Треба відзначити, що стреси накопичуються. Тому ме­тоди їх зняття важливо використовувати регулярно. До­рослим та підліткам треба розрізняти методи подолання стресів: на негативні, що руйнують здоров'я, і позитивні, що додають сили та енергії. Необхідно змінити ті методи, які нр впливають позитивно на здоров'я.

Стрес згубно впливає на нашу здатність мислити, роз­мірковувати, контролювати ситуацію, себе. Перш ніж при­ймати важливе рішення, необхідно знайти людей, з якими можна поговорити і в яких можна знайти підтримку.

Поради про те, як впоратися зі стресом:

—       Розташуйте по порядку те, що слід зробити.

—       Навчіться розслаблятися. Виділіть час для розваг.

—       Робіть фізичну зарядку.

—       Уживайте в їжу поживні продукти.

—      Поговоріть з ким-небудь про те, як ви почуваєтеся.

—       Зверніться за допомогою до друзів, родичів, консультан­тів, психологів, служителів церкви та інших людей, які можуть допомогти вам.

Поради дорослим, як навчитися активно слухати:

—       Розмовляти в спокійному місці, щоб уникнути можли­вості бути перерваним у бесіді.

—       Приділяти всю увагу співрозмовнику, дивитися прямо на нього, зручно, без напруження розташувавшись на­впроти.

—       Переказати те, що співрозмовник розповів вам, щоб він переконався, що ви дійсно зрозуміли суть почутого та нічого не пропустили.

—       Дати можливість співрозмовнику висловитися, не пере­биваючи його, і говорити тільки тоді, коли перестане говорити він.

—       Говорити без засудження та упередження, що сприяє посиленню у співрозмовника почуття власної гідності.